Верхні ноти: італійський бергамот HE, збалансований рожевий перець Pure JE™, елемі HE, акорд інжиру
Ноти серця: Супер-есенція ладану, Водяний акорд, Озоновий акорд, Фіалка
Базові ноти: перероблений вірджинський кедр, високоякісне сандалове дерево, перероблений Orcanox™
Мускус
Мірабо, яке ж прекрасне слово, своєрідно паризьке, що зависло над Сеною. Воно створює спогад, з'єднується з іншим берегом і повертається, слідуючи своїм шлейфом із сандалового дерева, рожевого лавра та кедра.
У серці Міста Світла, на шляху до сутінків дня, є міст, вірш і парфуми.
Дискретний та символічний місток, у дусі майстра-будівельника, який долає межі, стаючи кращим через зв'язок. Цей міцний фундамент з кедра, сандалового дерева та орканоксу поширюється на кохання та мускус.
Вірш, такий же повільний, як і жорстокий, що виражає жорстоку та бажану надію того, хто вірить, того, хто кохає. Ваніль, я пишу твоє ім'я у воді, з приглушеними слідами ладану та фіолетово-зеленого.
Парфуми, що врятують нас, виловлять нас з води безшумно, перенесуть нас до Сени, наші духи на воді наших сутностей, бергамот і рожеві ягоди, змішані з інжиром у скляній пляшці, сміливо з'єднуючи тіла в гармонії з душами, повертаючись, слідуючи за своїм пробудженням. Є мости, на яких ми танцюємо, на яких ми співаємо, на яких ми боремося. Їхні імена записані в історії, інші пропонують свою архітектурну досконалість на захоплення поколінь. Усі вони знамениті. Є також один, який не потребував ні танців, ні битв, ні геніальних творінь, щоб нав'язати себе нашій пам'яті: міст Мірабо. Для цього ледве вистачило двадцяти рядків. Треба сказати, що їх написав поет, чий вірш про кохання, нещасне кохання. Коли Аполлінер його написав, Марі, яку він кохав, покинула його. Але ми можемо лише здогадуватися про їхню історію, яку він не розповідає, і хіба це не історія стількох закоханих? Кохання втекло, як вода і як дні.
Парфуми, які носитимуть назву мосту Мірабо, повинні випромінювати свою силу, бо вони створені...
течія Сени та час є непохитним свідком, що підкреслює остаточний
відновлення першого вірша; але ніжність аромату, змішана з цією основою, передає меланхолію
втрачене кохання, водночас вдаючись до гострої ноти, що відповідає свідченням
«насильницька надія».
Це поєднання сили та ніжності втілює в ньому міст, який є символом з'єднаних рук.
Гійом Аполлінер і Мері. Але, як і у випадку з самим поетом, це
нас відсилають до вічної історії закоханих. Не до легенд, що увічнюють смерть,
і чия пристрасть перевершує час, але до тих кохань, надто людських, які вважаються
вічні, і які одного дня губляться, так само невблаганно, як текуча річка.
Гійом і Марі, безперечно, були закохані, але «поет — це крилата істота» —
Платон сказав – відлітає і його приваблюють чарівні аромати багатьох квітів. Але
Молода жінка, яку уявляють слабкою та беззахисною, насправді є пристрасною
істота, чиї сильні почуття відмовляються бути розділеними та виключають прощення.
Саме вона розірве зв'язок. Ні благання поета, ні його клятви тут нічого не змінять.
Таким чином, він назавжди стає тим, кого відкинули жінки, яких він палко кохав. Це
відчай, який викликали «Пісня про Маль-Еме» та міст Мірабо, зростав. Їм буде
одного дня він міг би заспокійливо сказати на прощання:
Я зірвав цю гілку вересу
Спогадом буде зрізана осінь
Волею долі нас розлучить
Запах минулого, гілочка вересу
Пам'ятай, що я чекаю на тебе
